Сі говорять: твоя хиба — Молода ти і пуста; Ті говорять: до лиця се Молодощам пустота. Та чи хиба, чи прикмета, Люблять всі тебе проте; З хиби кождої у тебе Вже й прикмета наросте. Як на пальці у цариці, Що тронує вище нас. Навіть найпідліший камінь, А уходить за алмаз, Так твої всі блуди й хиби, Скільки їх у тебе єсть,