Чом бідний так на новину мій спів, Не строїться відмінно все для моди? Чом я не силуюсь, як іншим се уходить — Пишних, надутих добирати слів? Чом мисль моя одно й однаке все Одіння носить, просте і щоденне? І легко взнать мене, бо кождеє слівце На свого творця вказує, на мене. Про тебе, любко, я раз в раз співаю, Про тебе, мого співу й серця раю! В старі слова ввесь дух свій я вкладаю. Тобі даю, що вже твоє здавен. Як сонця схід і захід все ясен; Так спів мій все новий, хоч все оден.