У твоїй груді всі серця заперті, Які оплакував я, мов мерців, В ній зміст любові і любовних снів. Тих другів, що я мав за здобич смерті. Чимало сліз жалібних і святих Любов сердечна з моїх віч вточила, Як дань мерцям, що їх земля покрила, — А се їх ти у грудях крив своїх. Тому ти гріб живучої любові, Обвішаний вінцями мого жалю, І кождий дав тобі часть мого паю, І всі паї — твої тепер... Всі, кого я любив, живуть у тобі, А з ними всіми ти живеш у мні.