Коли в солодкій тиші любих дум Я спомини минулого збираю, Чимало страт оплакує мій сум, До давніх сліз новії доливаю. І виступає на очах росиця За другами, що смерті тьма пожерла, І щедро знов перлиться сліз криниця, І туга воскреса, що здавна вмерла. Я важко мучуся минулим горем, І жаль до жалю додаю раптово; Колишній сум бушує новим морем, Що сплачено давно, плачу наново. Та як до тебе зверну свої мислі — Всі страти віднайшов, всі смутки присли.