Як господиня дбала без упину Слідить курчатко, що втекло від хати, Свою на землю посадить дитину, Сама ж курчатка побіжить шукати; А тим часом дитя кричить і плаче І все за нею кличе: «Мамо, мамо!» — Вона ж нічого не вчува, не баче, Поки курчатка не знайде, — так само Й ти того, що втіка від тебе, прагнеш, А я, дитя, зову тебе з сльозами: «Вернись до мене, як мету свою осягнеш! І поцілуй, і будь мені замісто мами! І втихне плач мій, сліз джерело висхне, Як мати к серцю дитятко притисне».