Чи порівняти з літнім днем тебе? Менш любе літо й ніжне менш. Стрімкі вітри розвіють квіти травня, І літній договір спливе аж надто рано. Небесне око сяятиме жаром. Або, Так часто, золоте його лице затемнять хмари. Бо будь-яка краса минає, чи випадково, Чи грубих змін природнім ходом. Та вічне твоє літо не зтьмяніє, Краси, що маєш ти, не втратить, Смерть не зрадіє, що ти в її тіні блукаєш, Коли вростеш у час ти вічними рядками: Допоки у людей є голос і мають очі зір, Живуть ці строфи, дають життя тобі.